вторник, 19 марта 2013 г.

Первоцвіти України



"Жити щасливо і жити в злагоді з природою – одне й те саме”
Сенека

    

 
        Рання весна - час пробудження природи від зимового спокою. В день промені сонця набирають все більшої сили. Саме в цю пору року ми можемо спостерігати та відчувати всю велич і красу природи рідного краю.  Найяскравіший подих весняного буйноцвiту, аромат землі i прілого листя відчувається в лiсi. Цей храм природи воістину є найкращим індикатором приходу довгоочікуваної весни. Посеред острівців білого снігу з’являються перші провісники весни – ранньовесняні квіти. Чаруючі бутони квітів розкриваються, як тільки зійде сніг, сповіщаючи про прихід весни. А далі вже тільки встигай підмічати, в який день розквітла нова рослина. 




Ранньовесняні квіти біологи об’єднують однією назвою - 
ПЕРШОЦВІТИ

    
         Першоцвіти – це екологічна група рослин, яка нараховує близько 500 видів. Розпускання квітів у них відбувається ще до появи листків на деревах. У багатьох першоцвітів забарвлення яскраве, весняне. Квіти золотисті, блискучі, неначе сонце, голубі, як весняне небо, бузкові та білосніжні. Підсніжники, проліски, ряст, горицвіт весняний, примула, сон-трава, шафран, цибуля ведмежа, конвалія, вовчі ягоди – це неповний перелік першоцвітів, що зустрічаються на Україні, зокрема на Черкащині. Правда, є і не дуже помітні, невиразні, як, наприклад, ожина волосиста чи копитняк європейський. Але якщо придивитися уважніше, то і ці непомітні квіти по-своєму прекрасні, хоча б тим, що з'являються одними із перших та годують голодних комах, що прокинулись. 
Останніми роками кількість першоцвітів в Україні значно скоротилася. Рослини, які віщують нам прихід весни, за останні десятиліття опинилися на межі зникнення. Це відбувається внаслідок господарського освоєння місць зростання першоцвітів, намагання окремих людей перетворити їх на засіб заробітку. Рослини, які так нелегко виборювали право пестити людей свiжiстю весняного оновлення, раптом опинились в тенетах людської жорстокості. І саме з вини людей зазнають бездушного винищення.
Кожна частина рослини відповідає за виконання певних функцій, порушення яких призводить до її загибелі. Основна функція квітки – це утворення насіння. Відсутність насіннєвого розмноження - це шлях до виродження популяцій. Не треба забувати, що до букетів потрапляють завжди найкращі, найздоровіші квіти. Залишені ж суцвіття формують слабке насіння - дрібне, деформоване, нестійке до хвороб і шкідників. При зриванні квітів, частіше за все цибулина та коріння ушкоджується, з’являється, можливість проникнення бактерій та інших мікроорганізмів в утворену рану. Основна функція листків – це фотосинтез, тобто створення поживних речовин, які відкладаються в бульбі, цибулині. Тому, зриваючи листки, ми не даємо можливості бульбі чи цибулині набратися сил і прорости наступного року.
Ранньовесняні квіти, серед усіх дикорослих рослин, є найуразливішими. Проведені дослідження показали, що більшість першоцвітів не відновлюються на лісосіках де проведено суцільні рубки. Це пов’язано з тим, що на звільнених від лісу схилах відбуваются інтенсивні ерозійні процеси, під час яких вимивається не тільки дрібнозем, але й насіння, проростки та підземні органи рослин.
Першоцвіти є єдиним джерелом живлення для багатьох видів комах. Зникнуть першоцвіти - зникне величезна кількість метеликів, бджіл, джмелів, інших комашок, котрі захищають ліс від шкідників. Дерева почнуть хворіти й всихати. Цей ланцюжок неважко продовжити й до самої людини, яка, образно кажучи, рубає гілку, на якій сидить...
Хоч у деяких місцях нашого краю першоцвіти є досить поширеними, та загалом для країни вони є рідкісними. Більшість з них занесені до Червоної книги. До Червоної книги України занесено деякі види підсніжників, сон-трави, вовчі ягоди пахучі, тюльпан дібровний, шафран сітчастий, горицвіт весняний та багато інших. Ці рослини підлягають суворій охороні. Згідно Положення про Червону книгу України їх не можна зривати.
Частина першоцвітів до Червоної книги не занесені. Це проліски, рясти та інші. Поки що ці рослини не є рідкісними. Але масове зривання їх може привести до того, що і ці види опиняться на межі зникнення. Тож із лісу краще принести гарний настрій, спогади про тишу та аромат весняного повітря, напоєного чарівними квітами. Польові та лісові рослини найкрасивіші там, де вони виросли, тож залишимо Землі її квіти. 
Ми б завжди були щасливі,
І пахучі, і красиві,
Якби в полі, в лісі, в лузі
Бачили нас тільки друзі,
Ті, які б нас не топтали,
Без потреби не зривали.
А на клумбах вдома, в школі
Висівали нас доволі,
Доглядали, поливали.
Ми б красу їм дарували!

        Нехай розтануть криги людських сердець, прийде весна в наші душі, а ми об’єднаємося в одну Велику родину, бо всі ми – Діти сонця.
     

Світ рослин - найбільше диво природи


Світ рослин - найбільше диво природи, царство краси і наше цілюще багатство.
З глибокої старовини людина використовувала природні блага рослинного світу і як джерело свого прожитку, і для полегшення своїх недуг. Спостережливість і народна мудрість заклали основу вживання рослин в лікуванні людини спочатку з місцевої флори, а в ході суспільного розвитку і налагодження торгівельних стосунків - практично зі всієї земної кулі. Обмін знаннями дозволив людині створити вельми значний арсенал лікарських засобів.


З незапам'ятних часів людина використовувала лікарські трави для лікування самих різних захворювань. Рослини неодноразово прославлялися, навіть у віршованій формі. Наприклад, поема X століття «Одо з Мена» описує лікувальні властивості більше 100 лікувальних рослин. Лікувальні трави також згадувалися у різних філософів.
Всесвітньо відомий також і вислів середньовічного ученого, філософа і лікаря Авіценни: «Три зброї є у лікаря: слово, рослина, ніж».
На жаль, археологічні розкопки не змогли відкрити нам лікувальні лікарські рослини старовини, що зітліли без сліду протягом багатьох тисячоліть.
Скульптурні зображення, що проте дійшли до нас, і перші пам'ятники писемності Індії і Китаю, а також давно зниклих цивілізацій Близького Сходу і Єгипту свідчать про вживання різних рослин з лікувальною метою.


Цікаві відомості про використання цілющих властивостей трав можна знайти в пам'ятниках прадавньої культури — санскритською, староєврейською, китайською, грецькою, римською.
Ще до нової ери в Єгипті, Китаї, Тибеті, Індії і інших країнах Сходу склалися досить стрункі системи профілактики і терапії різних захворювань людини шляхом використання найчастіше в натуральному вигляді спеціально приготованих продуктів з рослинних, тваринних тканин, мінеральної сировини. Рослини в той далекий час служили людині і їжею і ліками. Цей взаємозв'язок впродовж 16-ти тисяч поколінь закріпився генетично. Таким чином, здоров'я сучасної людини багато в чому залежить від якості і кількості, що поступають з їжею, біологічно активних речовин. 


Тому їх вживання є одному з найважливіших альтернативних методів оздоровлення людини і профілактикою найбільш поширених захворювань. Історія початку виробництва спеціальних фармакологічних форм для лікування хвороб людини відноситься приблизно до 130 - 200 г нашої ери, коли К.Галеном вперше були розроблені технологічні прийоми виготовлення ліків (настоїв, екстрактів, порошків) з природної сировини.